Наталя Гриців
Народилася в Бистриці на Івано – Франківщині. Виросла у сім’ї, де дітям приділяли багато уваги, де панувала любов і щодня звучала музика. Тато і мама грали на музикальних інструментах, вміли веселитися і були для своїх дітей першими вчителями з усіх дисциплін. З дитинства Наташа була мрійливою дівчинкою, любила читати і писати твори, грати і співати, шити, вишивати і танцювати «Коломийку».

Завдяки чудовому вчителеві математики гірської восьмирічки обрала математику основою майбутньої професії. Закінчила Чернівецький держуніверситет, математичний факультет. Програміст в недалекому минулому, протягом останніх трьох років – інженер-технолог.

Починаючи зі школи і до дня еміграціі до Канади брала участь в художній самодіяльності і спортивних міроприємствах: шкільній, факультетській, заводській . В Едмонтоні проживає майже 10 років. Активно працює в чисельних українських організаціях: в Союзі Українок, Українській Суспільній Службі, Провінційній управі Конгресу Українців, Організації Українок. Протягом двох років була головою відділу, ініціатор серії розважальних вечорів про регіони України, започаткувала комп’ютеризовану систему обліку експонатів одного з відділів Українського Музею. Підтримала ідею створення «Музичного Кафе» для молоді, допомагала в підготовці і проведенні дискотек, тематичних вечорів, маскарадів.

Першою сценічною роллю Наталі в Едмонтоні була «Баба Параска» у діалозі «Баба Параска і баба Палажка» підготованому спільно з Олею Юрків (Баба Палажка) за мотивами одноіменного твору Нечуя-Левицького.

Наступними вдалими проектами були перші два вечори з серії вечорів про регіони України: «Буковинський вечір» і «Сорочинський Ярмарок». Вважаючи, що наше спільне походження з маленької держави у Європі, яку ми любимо великою любовю, є достатньою умовою для взаємопорозуміння і співпраці всіх українців та виконуючи планування і координацію різних комітетів в процесі підготовки вечорів, зуміла поєднати у пректі зусилля емігрантів різних «хвиль» - новоприбулих і тих, чиї предки були піонерами.

У «Сузір ’ ї» Наталя - Солоха з «Ночі перед Різдвом», модифікована в багато різних інсценіровок: кожен раз інша, але суть зводиться до одного - чуда хочеться. Хоч зрідка. А де його взяти, якщо не ворожити?.. От і приходить на виручку Гоголівська грішниця.

У “ Вечорницях ” – сусідка, у “ Золоті Англії ” - пасажирка, а по сумісництву одягнула половину акторів в смугастий матроський одяг з власного гардеробу. У гардеробі Наталі за довгі роки участі в самодіяльності назбиралося багато різноманітних костюмів , щороку додається щось новеньке, і вона з охотою «декорує» для вистав себе, дітей, їхніх друзів, своїх друзів...

Пише сценарії, проводить репетиції, пише слова пісень для вистав і співає, щиро любить справу, якою займається. На дозвіллі любить читати, дивитися фільми про давнину і хороших людей, писати вірші з вражень життя або для друзів. Не любить водити автомобіль. Любить гітару і скрипку, балет, яскраво одяг a тися, смажитися на сонці і танцювати латино-американські танці. Вірить у прикмети і сни. Понад усе цінує дружбу і взаєморозуміння. Понад усе в житті любить своїх дітей, родину і українську землю, особливо – Карпати і Полтавщину.